квіття
КВІ́ТТЯ, я, с., збірн., поет. Квіти.
Тріпочуться, сиплються пелюстки білого квіття хризантем (У. Кравч., Вибр., 1958, 292);
І люди серцем прояснялись.., ще й квіттям запашним вбирались в щасливі сонячнії дні (Тич., II, 1957, 34);
*Образно. На могилах сумного минулого розцвітає пишне й пахуче квіття будучини (Фр., VI, 1951, 322).
Словник української мови (СУМ-11)