кельма

КЕ́ЛЬМА, и, ж. Те саме, що ке́льня.

Кельмою набирають і розстилають розчин, а також зрізують розчин, що виступає із швів [мурування] (Довідник сіль. будівельника, 1956, 451);

— А що це таке «кельма»? — запитала Оксанка,— Принесу — побачиш.— А я знаю! — Вигукнула Галя.— Це те, чим цемент брати! (Мокр., Острів.., 1961, 25).

Значення в інших словниках

1. кельма — ке́льма іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кельма — -и, ж. Те саме, що кельня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кельма — КЕ́ЛЬМА, и, ж. Те саме, що ке́льня. – А що це таке “кельма”? – запитала Оксанка. – Принесу – побачиш. – А я знаю! – Вигукнула Галя. – Це те, чим цемент брати! (Ю. Мокрієв); Місяць на сивій скелі – Наче бетону відро.  Словник української мови у 20 томах