кельма

КЕ́ЛЬМА, и, ж.

Те саме, що ке́льня.

– А що це таке “кельма”? – запитала Оксанка. – Принесу – побачиш. – А я знаю! – Вигукнула Галя. – Це те, чим цемент брати! (Ю. Мокрієв);

Місяць на сивій скелі – Наче бетону відро. Поблискує тьмяно на кельмі Липуче його серебро (Д. Павличко);

Кілька молодих жінок у спецівках, співаючи, штукатурили стіни. Дуже ловко накидаючи кельмою на стіну розчин, вони рівняли його довгастими дошками так ритмічно, плавно, у такт пісні, що ми задивилися (В. Нестайко).

Значення в інших словниках

1. кельма — ке́льма іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кельма — -и, ж. Те саме, що кельня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кельма — КЕ́ЛЬМА, и, ж. Те саме, що ке́льня. Кельмою набирають і розстилають розчин, а також зрізують розчин, що виступає із швів [мурування] (Довідник сіль. будівельника, 1956, 451); — А що це таке «кельма»? — запитала Оксанка,— Принесу — побачиш.— А я знаю!...  Словник української мови в 11 томах