кипарис

КИПАРИ́С, а, ч. Південне вічнозелене хвойне дерево, що має пірамідальну форму; використовується як цінна деревина.

На Цейлоні святому Є кипарис високий, Розкішний, тисячлітній, У світі одинокий (Фр., XI, 1952, 82);

Двір Княжевича, особливо парк — наче перенесено з південного берега. Розкішні кипариси, плющ, гліцинія, лавр і т. інше (Коцюб., III, 1956, 146);

В вікнах синіло весняне море, квітнув мигдаль, пахнули лавр, кипарис, нагріта кримська земля (Ю. Янов., І, 1954, 90).

Значення в інших словниках

1. кипарис — кипари́с іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кипарис — -а, ч. Південне вічнозелене хвойне дерево, що має пірамідальну форму; використовується як цінна деревина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кипарис — КИПАРИ́С, а, ч. Південне вічнозелене декоративне хвойне дерево родини кипарисових, перев. пірамідальної форми. На Цейлоні святому Є кипарис високий, Розкішний, тисячолітній, У світі одинокий (І.  Словник української мови у 20 томах
4. кипарис — кипари́с (грец. κυπάρισσος) рід вічнозелених дерев та кущів. Поширені в помірно теплому поясі Європи, Азії, Північної Африки та Північної Америки. Вирощують як декоративну рослину.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. кипарис — Хвойне дерево вис. до 40 м; Середземномор'я, Мала Азія; густа крона, іноді пірамідальна; голки лускоподібні; декоративний.  Універсальний словник-енциклопедія
6. кипарис — Кипари́с, -са; -ри́си, -сів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. кипарис — Кипарис, -су м. Кипарисъ. Біжить у сад меж кипариси чорні. К. МХ. 42.  Словник української мови Грінченка