кисляк
КИСЛЯ́К, ч.
1. род. у́. Загусле кисле молоко.
Зоя залізла до комори шукати.. кисляку на вечерю (Коб., III, 1956, 505);
Кисляк такий, хоч ножем ріж (Стельмах, Хліб.., 1959, 122);
Миронич розклав перед зніяковілим хлопцем хатній харч — запашний свіжий хліб, глечик кисляку (Горд., II, 1959, 117).
2. род. а́, перен., зневажл. Про в’ялу, нудну людину, що завжди скиглить, жаліється.
На трибуні — мастак, а на ділі — кисляк! (Ряб., Жайворонки, 1957, 133).
Словник української мови (СУМ-11)