клейончастий
КЛЕЙО́НЧАСТИЙ, а, е. Зробл. із клейонки.
Він.. витяг із бокової кишені піджака клейончасті палітурочки від записної книжки (Головко, II, 1957, 124);
Клейончастий плащ;
// Покритий, оббитий, обтягнений клейонкою.
Клейончасті двері.
Словник української мови (СУМ-11)