кований

КО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до кува́ти¹ 1, 2, 5.

Сяючи, йшов по бенкетах веселих З чистого золота кований келих (Щог., Поезії, 1958, 205);

Яка диковина, що собака не кована! (Номис, 1864, № 5541);

Денис Довгошия поклав Маринин чемодан на дубову, ковану залізом скриню (Дмит., Наречена, 1959, 162);

Гулко стугонять у млині давно не ковані жорна (Кир., Вибр., 1960, 283);

// ко́вано,

безос. присудк, сл. *Образно. На вільне слово ковано кайдани (Л. Укр., І, 1951, 52).

◊ Ко́ваний на всі чоти́ри ноги́ (копи́та)- дуже досвідчений, бувалий.

— Мені поперед усього треба людей розумних, енергічних [енергійних], смілих, кованих на всі чотири ноги (Фр., VI, 1951, 358).

2. у знач. прикм. Виготовлений, зроблений куванням ( див. кува́ння¹).

Кований.. шолом і голова жовніра розскочилися від того раптового удару (Ле, Наливайко, 1957. 308);

Він [електрошлаковий спосіб зварювання] дає можливість замінити великі литі й ковані конструкції економічними литозварними, кованозварними (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 97).

◊ Ко́ване сло́во, книжн. — штучно створене слово.

Збірник моїх віршів цілком заборонений і знаєте за що? За те, що в моїх віршах є ковані слова (Сам., II, 1958. 436).

3. у знач. прикм. Підкований, із підковами.

— Давайте! — гукнув Блаженко вгору і подерся по каменю, як кований кінь по льоду (Гончар, III, 1959, 102);

Кінь бив кованим копитом шлях (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 498);

// Із підковами, цвяхами (про взуття).

Хто тільки не топтав її [Україну] кованим чоботом завойовника (Цюпа, Україна.., 1960, 6);

Вийняла Марія ковані чоботи (Кучер, Пов. і опов., 1949, 15).

4. у знач. прикм. Обкований залізом.

Розпозичав гроші то тому, то іншому, ще й до того погуляти любив, та й не схаменувся, як подвір’я спустіло і ковані скрині спорожніли (Вовчок, І, 1955, 95);

Як Семен із заходом сонця вернув додому, то застав на своїм подвір’ю п’ять кованих возів (Стеф., І, 1949, 187);

Уляна.. біжить до комірчини і щиколотками стукає в ковані двері (Стельмах, І, 1962, 99).

5. у знач. прикм., перен., рідко. Те саме, що карбо́ваний 4.

І кроком кованим піхота гриміла мовчки мимо нас (Сос.. І, 1957, 440).

Значення в інших словниках

1. кований — ко́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. кований — [кованией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. кований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до кувати I 1), 2), 5). || ковано, безос. присудк. сл. Кований на всі чотири ноги (копита) — дуже досвідчений, бувалий. 2》 у знач. прикм. Виготовлений, зроблений куванням (див. кування I). 3》 у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кований — КО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до кува́ти¹ 1, 2, 5. Сяючи, йшов по бенкетах веселих З чистого золота кований келих (Я. Щоголів); Яка диковина, що собака не кована! (Номис); Денис Довгошия поклав Маринин чемодан на дубову, ковану залізом скриню (Л.  Словник української мови у 20 томах
5. кований — ко́ваний на всі чоти́ри ноги́ (копи́та). Дуже досвідчений, бувалий. — Мені поперед усього треба людей розумних, енергічних (енергійних), смілих, кованих на всі чотири ноги (І. Франко); Був (шеф) чоловік мудрий, бувалий ..  Фразеологічний словник української мови
6. кований — ЧІТКИ́Й (про вимову, виклад думок тощо), ВИРА́ЗНИЙ, ВИРАЗИ́СТИЙ, РОЗБІ́РЛИВИЙ, КАРБО́ВАНИЙ, КО́ВАНИЙ рідше (про слова); СТРУНКИ́Й (правильно, логічно побудований). Телефоніст.. безперервно хукав у трубку, щоб досягти особливо чіткого звуку в мембрані (Ю.  Словник синонімів української мови
7. кований — Ко́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. кований — Ко́ваний, -а, -е 1) Подкованный. Ой стукнули ковані коні на дворі. О. 1862. IV. 31. ся на обидві кована. Этой не проведешь. Ном. 2) Окованный. Ой де ж твої, Нечаєнку, кованії вози? Макс. Старосвітська скриня на коліщатах, кована залізом вся. Левиц. І.  Словник української мови Грінченка