когут
КО́ГУ́Т, ко́гута́, ч., діал.
1. Півень.
В курнику запіяв когут (Фр., VII, 1951, 9);
На всіх кінцях Гори вже іржуть коні, реве худоба, співають когути (Скл., Святослав, 1959, 304).
2. Тетеря ( див. тете́ря).
3. Китиця з півнячого пір’я на капелюсі.
— У нас, знаєте, носять на кресанях дорогі угорські когути (Федьк.,. II, 1960, 29).
Словник української мови (СУМ-11)