колесувати
КОЛЕСУВА́ТИ, у́ю, у́єш.
1. недок. і док., перех. Піддавати дуже жорстокій смертній карі, ламаючи кістки на спеціально обладнаному колесі, що крутиться.
Відьом же тут колесовали [колесували] І всіх шептух і ворожок (Котл., І, 1952, 141);
[Хмельницький:] Згадайте гетьмана Остряницю, обозного Сурмила.. Це їх і козаків, славних запорожців, на площі у Варшаві колесували і з живих жили тягли (Корн., І, 1955, 236).
2. недок., неперех., розм. Кружляти (у 4, 6 знач.).
В її [Тухольщини] лазуровім, чистім повітрі ..колесує орел-беркут (Фр., VI, 1951, 71).
Словник української мови (СУМ-11)