кондуктор
КОНДУ́КТОР, а, ч.
1. Працівник залізничного транспорту, який супроводить поїзд і стежить за безпекою його руху, за збереженням вантажу тощо.
Входить кондуктор, штемпелює білети, я даю свій (Коцюб., II, 1955, 269);
Кондуктор помітив мене тільки тоді, коли поїзд ішов майже повним ходом (Сміл., Сашко, 1957, 140);
Батько.. працює старшим кондуктором на залізниці (Вільде, На порозі, 1955, 90);
// Працівник міського транспорту, що продає квитки й стежить за порядком у трамваї, тролейбусі, автобусі.
Він почав якусь сварку з кондуктором, зчинився крик, трамвай зупинився (Фр., IV, 1950, 458);
Чому кондуктор так довго не відправляє машини? (Донч., V, 1957, 281).
2. Пристосування у верстатах, що надає правильного положення інструментові стосовно оброблюваного виробу.
Кондуктор — це особливий шаблон з відповідними отворами, який накладається на оброблювану деталь і міцно скріплюється з нею (Практ. з машинозн., 1957, 88);
Четвертини кілець стали поруч, міцно закріплені в.. кондукторі (Собко, Біле полум’я, 1952, 311).
Словник української мови (СУМ-11)