конище
КОНИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до кінь 1.
Не встиг конище.. проскочити й десятка кроків, як раптом трісла [тріснула] зарані кимось підрізана підпруга (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 55).
Словник української мови (СУМ-11)КОНИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до кінь 1.
Не встиг конище.. проскочити й десятка кроків, як раптом трісла [тріснула] зарані кимось підрізана підпруга (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 55).
Словник української мови (СУМ-11)