конище

КОНИ́ЩЕ, а, ч.

Збільш. до кінь 1.

– І конища помучив, і сам утепенився [втомився] (І. Франко);

Не встиг конище .. проскочити й десятка кроків, як раптом трісла [тріснула] зарані кимось підрізана підпруга (О. Ільченко).

Значення в інших словниках

1. конище — кони́ще іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. конище — -а, ч., розм. Збільш. до кінь 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. конище — КОНИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до кінь 1. Не встиг конище.. проскочити й десятка кроків, як раптом трісла [тріснула] зарані кимось підрізана підпруга (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 55).  Словник української мови в 11 томах