коничок
КО́НИЧОК, чка, ч.
Пестл. до ко́ник 1.
В нього шабля і рушниця, Ще й коничок сивий (з народної пісні);
Грає, несучи дівчину, Коничок буланий (А. Метлинський);
Уже видно було й окремих коней, що випереджали гурт, гасаючи одне одному навперейми. То були молоді конички й жеребчики (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)