контррозвідник

КОНТРРОЗВІ́ДНИК, а, ч. Той, хто працює в контррозвідці.

Контррозвідник, очевидно, до неї щось тихо промовляв, бо згодом ми зачули її голос (Досв., Вибр., 1959, 94);

Гречкун чомусь подумав, що ця людина зовсім не має нічого спільного з тими сухарями-контррозвідниками, які ладні наперед вбачати в кожній людині злочинця (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 210).

Значення в інших словниках

1. контррозвідник — контррозві́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. контррозвідник — див. шпигун  Словник синонімів Вусика
3. контррозвідник — -а, ч. Той, хто працює в контррозвідці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. контррозвідник — КОНТРРОЗВІ́ДНИК, а, ч. Той, хто працює в контррозвідці (у 2 знач.). Контррозвідник, очевидно, до неї щось тихо промовляв, бо згодом ми зачули її голос (Олесь Досвітній); Гречкун чомусь подумав...  Словник української мови у 20 томах