конусний

КО́НУСНИЙ, а, е.

1. Прикм. до ко́нус.

— Одна грань [різця], скажімо, обточує банку, друга здіймає стружку з конусної частини (Донч., V, 1957, 361).

2. Який має форму конуса; конічний.

До його робочого місця подавалися нескінченним потоком невеликі гостроверхі балони, і Софрон мусив швидким рухом насадити на балон конусну голівку (Рибак, Час.., 1960, 93).

Значення в інших словниках

1. конусний — ко́нусний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. конусний — -а, -е. 1》 Прикм. до конус. 2》 Який має форму конуса; конічний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. конусний — КО́НУСНИЙ, а, е. 1. Прикм. до ко́нус. – Одна грань [різця], скажімо, обточує банку, друга здіймає стружку з конусної частини (О. Донченко). 2. Який має форму конуса; конічний.  Словник української мови у 20 томах