конусний

ко́нусний

-а, -е.

1》 Прикм. до конус.

2》 Який має форму конуса; конічний.

Значення в інших словниках

1. конусний — ко́нусний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. конусний — КО́НУСНИЙ, а, е. 1. Прикм. до ко́нус. – Одна грань [різця], скажімо, обточує банку, друга здіймає стружку з конусної частини (О. Донченко). 2. Який має форму конуса; конічний.  Словник української мови у 20 томах
3. конусний — КО́НУСНИЙ, а, е. 1. Прикм. до ко́нус. — Одна грань [різця], скажімо, обточує банку, друга здіймає стружку з конусної частини (Донч., V, 1957, 361). 2. Який має форму конуса; конічний.  Словник української мови в 11 томах