конусний
КО́НУСНИЙ, а, е.
1. Прикм. до ко́нус.
– Одна грань [різця], скажімо, обточує банку, друга здіймає стружку з конусної частини (О. Донченко).
2. Який має форму конуса; конічний.
До його робочого місця подавалися нескінченним потоком невеликі гостроверхі балони, і Софрон мусив швидким рухом насадити на балон конусну голівку (Н. Рибак);
Конусний та сферичний електроди використовують у кабінеті фізики загальноосвітнього навчального закладу під час проведення демонстраційних та лабораторних дослідів з електростатики (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)