копилити
КОПИ́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех., розм. Випинати, надувати (звичайно губи).
Степанида ледве осміхалась і копилила свої тонкі губи (Н.-Лев., І, 1956, 368);
Губи в нього розтулилися, він чудернацько якось копилив їх, випинав (Загреб., Спека, 1961, 15).
◊ Гу́бу (гу́би) копи́лити див. губа́¹ Но́са копи́лити див. ніс.
Словник української мови (СУМ-11)