копилити

копи́лити

-лю, -лиш, недок., перех., розм.

Випинати, надувати (зазвичай губи).

Значення в інших словниках

1. копилити — копи́лити дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. копилити — (губи) випинати, віддувати, кривити.  Словник синонімів Караванського
3. копилити — див. настовбурчувати  Словник синонімів Вусика
4. копилити — КОПИ́ЛИТИ, лю, лиш, недок., що, розм. Випинати, надувати (звичайно губи). Степанида ледве осміхалась і копилила свої тонкі губи (І. Нечуй-Левицький); Губи в нього розтулилися, він чудернацько якось копилив їх, випинав (П.  Словник української мови у 20 томах
5. копилити — копи́лити / закопи́лити (скопи́лити) гу́бу (гу́би, но́са, ніс і т. ін.). 1. Пишатися, зазнаватися. — Підростає дітвора, ще материне молоко на губах не обсохло, а воно вже губу копилить (І. Цюпа); Декому здавалося, що молодий інженер почав копилити губи.  Фразеологічний словник української мови
6. копилити — ВИПИНА́ТИ (напружуючи, надимаючи, виставляти що-небудь наперед), П'ЯСТИ́, ПНУ́ТИ, ВІДДИМА́ТИ, ВІДДУВА́ТИ, ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИ, ВИТЯГА́ТИ рідше (також убік, назад); КОПИ́ЛИТИ розм., ЗАКОПИ́ЛЮВАТИ розм., ВІДКОПИ́ЛЮВАТИ розм., ВІДКВА́ШУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. копилити — Копи́лити, -пи́лю, -пи́лиш, -пи́лять; копи́ль, -пи́льте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. копилити — КОПИ́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех., розм. Випинати, надувати (звичайно губи). Степанида ледве осміхалась і копилила свої тонкі губи (Н.-Лев., І, 1956, 368); Губи в нього розтулилися, він чудернацько якось копилив їх, випинав (Загреб., Спека, 1961, 15).  Словник української мови в 11 томах
9. копилити — Копилити, -лю, -лиш гл. — губи. Отдувать, оттопыривать (губы). Переносно: важничать, относиться къ чему съ пренебреженіемъ; дуться. Не копильте, каже, дітки, губок, не копильте! Їжте, воно смашне! Сим. 231 — 232. Не будете ви в нас копилить губу, як ті запорожці, що всі в них рівні. К.  Словник української мови Грінченка