кочовище

КОЧОВИ́ЩЕ, а, с. Стоянка кочовиків (у 1 знач.) і територія, де вони кочують.

Далі бранця не питав він, Всіх половців навертав він, В кочовища поспішив (Фр., XIII, 1954, 374);

Обважнілий ясиром, .. повертається [ширинський бей] до своїх кочовищ (Тулуб, Людолови, І, 1957, 136).

Значення в інших словниках

1. кочовище — кочови́ще іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кочовище — див. оселя  Словник синонімів Вусика
3. кочовище — -а, с. Стоянка кочовиків (у 1 знач.) і територія, де вони кочують.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кочовище — КОЧОВИ́ЩЕ, а, с. Стоянка кочовиків (у 1 знач.) і територія, по якій вони кочують. Далі бранця не питав він, Всіх половців навертав він, В кочовища поспішив (І. Франко); Обважнілий ясиром, .. повертається [ширинський бей] до своїх кочовищ (З.  Словник української мови у 20 томах
5. кочовище — Кочо́вище, -ща с. Кочевье. К. мн. XI. 142. К. ПС. 111.  Словник української мови Грінченка