кріпильник
КРІПИ́ЛЬНИК, а, ч. Шахтар, що працює на кріпильних роботах.
Двоє кріпильників звичними рухами ставили раму (Досв., Вибр., 1959, 348);
Кріпильники встановляли додаткові стояки, зміцнюючи ними стелю (Донч., Шахта.., 1949, 57).
Словник української мови (СУМ-11)