кукукати
КУКУ́КАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., рідко. Те саме, що кувати².
Все літечко кукукала, гуляла — Тепер сиди, очицями моргай (Гл., Вибр., 1957, 134);
Он чорний шпак співа вгорі, Зозуля голосно кукука (Щог., Поезії, 1958, 319).
Словник української мови (СУМ-11)