Словник української мови в 11 томах

куркуленчиха

КУРКУЛЕ́НЧИХА, и, ж., розм. Дружина куркуленка.

*У порівн. — Справді розігнало тебе,— покосилась на неї Вутанька, — мов куркуленчиху яку-небудь з хуторів (Гончар, II, 1959, 258).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. куркуленчиха — КУРКУЛЕ́НЧИХА, и, ж., розм. Дружина куркуленка. * У порівн. – Справді розігнало тебе, – покосилась на неї Вутанька, – мов куркуленчиху яку-небудь з хуторів (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах