куркуленко

КУРКУЛЕ́НКО, а, ч., розм. Син куркуля.

[Олена:] Товариші! Геть пластунів буржуазії, поповичів, куркуленків, ворогів пролетарської науки! (Мик., І, 1957, 173);

— За тридцять п’ять років революції ми перевиховали князів та графів, не те що якихось куркуленків (Добр., Тече річка.., 1961, 201).

Значення в інших словниках

1. куркуленко — куркуле́нко іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. куркуленко — див. багатий  Словник синонімів Вусика
3. куркуленко — -а, ч. Син куркуля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. куркуленко — КУРКУЛЕ́НКО, а, ч., розм. Син куркуля. Вона ж певна була, що досить віддати дочку за куркуленка, щоб стати господинею... (О. Кундзич); Куркуленки й привели мені Станіслава, злі, ладні вбити його в оточеному вартою дворищі (Іван Ле);...  Словник української мови у 20 томах