куркуленко
КУРКУЛЕ́НКО, а, ч., розм.
Син куркуля.
Вона ж певна була, що досить віддати дочку за куркуленка, щоб стати господинею... (О. Кундзич);
Куркуленки й привели мені Станіслава, злі, ладні вбити його в оточеному вартою дворищі (Іван Ле);
– Я тобі дерев'яні шаблі робив, а ти промінював їх у куркуленків за сало та гречані оладки (Григорій Тютюнник);
На хуру саме виліз куркуленко Матвій Тур, вклонився громаді, перехрестився (Ю. Щербак).
Словник української мови (СУМ-20)