легітимація
ЛЕГІТИМА́ЦІЯ, ї, ж., юр. Визнання чи підтвердження законності якого-небудь права або повноваження;
// Документ, який підтверджує це право або повноваження.
План був дуже нескладний: хутенько дістати від воєводи легітимацію перебування в Польщі та мандрувати до Варшави (Досв., Вибр., 1959, 97);
Щоб у гори, де ліс сплавляють, пройти, треба було виправити легітимацію (Мур., Бук. повість, 1959, 16).
Словник української мови (СУМ-11)