легітимаційний
ЛЕГІТИМАЦІ́ЙНИЙ, а, е, юр. Стос. до легітима№ції.
∆ Легітимаці́йна ка́рта, діал.— посвідка про особу.
Вбув [Панько] великі чоботи, надяг кожух, а легітимаційну карту й карту до голосування запхав у пазуху (Март., Тв., 1954, 158).
Словник української мови (СУМ-11)