Великий тлумачний словник сучасної мови

легітимаційний

легітимаці́йний

-а, -е, юр.

Стос. до легітимації.

Легітимаційна карта діал. — посвідка про особу.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. легітимаційний — Легітимаці́йний: — законний, узаконений [21] — Легітимаці́йна карта: особисте посвідчення [47;VI]  Словник з творів Івана Франка
  2. легітимаційний — легітимаці́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
  3. легітимаційний — ЛЕГІТИМАЦІ́ЙНИЙ, а, е, юр. Стос. до легітимації. Політичні режими в посткомуністичних державах є гібридними, а отже, і їх легітимаційний потенціал підлягає детальному аналізу (з наук. літ.); Державна варта була створена 18 травня 1918...  Словник української мови у 20 томах
  4. легітимаційний — ЛЕГІТИМАЦІ́ЙНИЙ, а, е, юр. Стос. до легітима№ції. ∆ Легітимаці́йна ка́рта, діал.— посвідка про особу. Вбув [Панько] великі чоботи, надяг кожух, а легітимаційну карту й карту до голосування запхав у пазуху (Март., Тв., 1954, 158).  Словник української мови в 11 томах