лицемірний

ЛИЦЕМІ́РНИЙ, а, е. Який лицемірить, здатний лицемірити.

— Колись і мене [піп] назвав антихристом. — Невже антихристом?.. — сказав лицемірний Денис, ще й перехрестився (Н.-Лев., IV, 1956, 154);

// Сповнений лицемірства; нещирий.

Люди плакали і кричали, а мені лицемірними здались і їхні жалі, і страх злочину (Коцюб., II, 1955, 365);

На полірованих могильних плитах рябіли написи, за якими вгадувалися і справжня, непідробна туга, і лицемірні зітхання (Руд., Остання шабля, 1959, 77).

Значення в інших словниках

1. лицемірний — лицемі́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. лицемірний — Нещирий, лукавий, криводушний, двоєдушний, фарисейський, фалшивий; (- співчуття) удаваний; п! ПІДСТУПНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. лицемірний — див. брехливий  Словник синонімів Вусика
4. лицемірний — -а, -е. Який лицемірить, здатний лицемірити. || Сповнений лицемірства; нещирий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. лицемірний — Облудний, удаваний, роблений, нещирий, брехливий, дурисвітський, див. фальшивий  Словник чужослів Павло Штепа
6. лицемірний — ЛИЦЕМІ́РНИЙ, а, е. Який лицемірить, здатний лицемірити. – Колись і мене назвав [піп] антихристом. – Невже антихристом?.. – сказав лицемірний Денис, ще й перехрестився (І. Нечуй-Левицький); // Сповнений лицемірства; нещирий.  Словник української мови у 20 томах
7. лицемірний — ЛИЦЕМІ́РНИЙ (який приховує свої справжні думки, почуття, наміри й т. ін.), НЕЩИ́РИЙ, БРЕХЛИ́ВИЙ, СЛИЗЬКИ́Й, ФАЛЬШИ́ВИЙ, ЛУКА́ВИЙ, КРИВОДУ́ШНИЙ, КРИВОПРИСЯ́ЖНИЙ, КРУТІ́ЙСЬКИЙ, ДВОЛИ́КИЙ, ДВОЛИ́ЦИЙ, ДВОЛИ́ЧНИЙ рідко, ДВОЄДУ́ШНИЙ заст.  Словник синонімів української мови
8. лицемірний — Лицемірний, -а, -е Лицемѣрный.  Словник української мови Грінченка