Словник української мови в 11 томах

лубоїд

ЛУБОЇ́Д, а, ч. Шкідливий жук родини короїдових, личинки якого живляться лубом.

Роздовбуючи гнилу деревину, відриваючи кору, дятел знищує тисячі личинок короїдів, лубоїдів, пильщиків (Корисні птахи.., 1950, 54).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. лубоїд — лубої́д іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. лубоїд — -а, ч. Шкідливий жук родини короїдових, личинки якого живляться лубом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лубоїд — ЛУБОЇ́Д, а, ч. Шкідливий жук родини короїдових, личинки якого живляться лубом. Чорний дубовий усач із своїми довжелезними вусами був, наче командир цілого загону хрущів і хрущиків, короїдів, бронзовок, лубоїдів, слоників (О.  Словник української мови у 20 томах