людний

ЛЮ́ДНИЙ, а, е. Те саме, що багатолю́дний.

Збори були людні — зібралося ціле село (Рад. Укр., 31. III 1950, 2);

[Галя:] Мені здається, добре б було учителькою стати… От, хоч і тут… Містечко тут велике, людне (Мирний, V, 1955, 157);

Спинився [Саїд Алі] біля найбільш людної чайхани (Ле, Міжгір’я, 1953, 18);

Який же він [шлях до міста] гучний, та людний, та порохний! (Вовчок, І, 1955, 288);

Є у мене звичка — ходити по вулицях і тулитися до людних місць (Ю. Янов., І, 1958, 236).

ЛЮДНИ́Й, а́, е́, діал. Людяний.

*Образно. — Цвісти між бур’яном — бодай би не діждати! На ввесь садок одна [Фіалка], та не людна́; Дала красу веселая весна, Та не дала їй долі (Гл., Вибр., 1951, 140).

Значення в інших словниках

1. людний — лю́дний прикметник людни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. людний — Велелюдний, багатолюдний, столикий, стоголовий; П. заселений, населений.  Словник синонімів Караванського
3. людний — I людн`ий-а, -е, діал. Людяний. II л`юдний-а, -е. Те саме, що багатолюдний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. людний — ЛЮДНИ́Й, а́, е́, діал. Людський, властивий людині. * Образно. – Цвісти між бур'яном – бодай би не діждати! На ввесь садок одна [Фіалка], та не людна́; Дала красу веселая весна, Та не дала їй долі (Л. Глібов). ЛЮ́ДНИЙ, а, е. Те саме, що багатолю́дний.  Словник української мови у 20 томах
5. людний — БАГАТОЛЮ́ДНИЙ (який складається з великої кількості людей; у якому, на якому в певний час перебуває багато людей), ЛЮ́ДНИЙ, ВЕЛЕЛЮ́ДНИЙ. Багатолюдний натовп; Максим Нерчин стояв на трибуні і вів з багатолюдним залом розмову про розщеплення ядра (Н.  Словник синонімів української мови
6. людний — Людни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. людний — Людни́й, -а́, -е́ 1) Людской, свойственный человѣку. Одно, та й те не людно (про дитину). Ном. № 9203. 2) Многолюдный. Левиц. Пов. 297. К. Псалт. 98.  Словник української мови Грінченка