ляскання

ЛЯ́СКАННЯ, я, с. Дія за знач. ля́скати і звуки утворювані цією дією.

Чути короткі, сердиті вигуки, ляскання батога (Вас., І, 1959, 311);

Ляскання долонь змішалося з музикою (Панч, II, 1956, 95);

Чистий водень загоряється після легкого ляскання і горить спокійно (Хімія, 7, 1956, 56).

Значення в інших словниках

1. ляскання — ля́скання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. ляскання — Ляск, ляскіт, ляскотня, (часте) ляскотіння; ляпання, хляпання, цокання, клацання, виляск; (батогом) цьвохкання.  Словник синонімів Караванського
3. ляскання — -я, с. Дія за знач. ляскати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ляскання — ЛЯ́СКАННЯ, я, с. Дія за знач. ля́скати і звуки, утворювані цією дією. Чути короткі, сердиті вигуки, ляскання батога (С. Васильченко); Жовто-рябий, трубохвостий голуб, не вважаючи на Андріїв свист, ляскання в долоні...  Словник української мови у 20 томах
5. ляскання — ЛЯ́СКАННЯ (видавання коротких різких звуків при ударі, падінні тощо), ЛЯСК, ЛЯ́СКІТ, ЛЯСКОТНЯ́ розм.; ВИЛЯ́СКУВАННЯ (видавання гучних звуків); ЦЬВО́ХКАННЯ розм. (про батіг, різку й т. ін. — видавання різких, свистячих звуків).  Словник синонімів української мови
6. ляскання — Ля́скання, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. ляскання — Ляскання, -ня с. Хлопаніе, щелканіе.  Словник української мови Грінченка