ляскотіти
ЛЯСКОТІ́ТИ¹, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до ля́скати.
Шуміли колеса, ляскотіли ремінні паси, передаючи свою енергію наверх, до жорен (Шиян, Баланда, 1957, 20);
Раз у раз сухо ляскотів батіг (Скл., Карпати, II, 1954, 108).
ЛЯСКОТІ́ТИ², очу́, оти́ш, недок. Підсил. до ляща́ти.
Вийде до них [панночка] — ляскотить по-пташиному, привітна, люба (Вовчок, І, 1955, 111);
Чую, ляскотить сміх баришні, і він [офіцер] немов крізь сльози регоче (Ле, Мої листи, 1945, 72);
// безос.
Неугавні коники завели в траві таке сюрчання, аж у вухах ляскотить… (Мирний, IV, 1955, 308).
Словник української мови (СУМ-11)