малахай
МАЛАХА́Й, я́, ч., розм.
1. Довгий шкіряний батіг.
Од села до села возили його [єзуїта] в чортопхайці селяни, котрих поганяв він малахаєм (Стор., І, 1957, 383);
Дід свиснув малахаєм — вівці розскочились, розсипались по зеленому полю… (Мирний, II, 1954, 55);
// Удар таким батогом.
Покута від малахаїв тільки кректав (Панч, Гомон. Україна, 1954, 352).
2. Хутряна або підбита хутром шапка з широкими навушниками.
Мугаммед Герай їхав спереду групи з опущеною на груди головою, з перекошеним на вухо малахаєм (Ле, Хмельницький, І, 1957, 201);
Хлопець був у кожусі.. й теплому малахаї, з-під якого виблискували маленькі хитруваті очі (Сміл., Зустрічі, 1936, 210).
Словник української мови (СУМ-11)