марнодум

МАРНОДУ́М, а, ч., розм. Людина, яка любить удаватися в зайві, непотрібні міркування, роздуми.

[Ядвіга:] Бусю! Ти ж наперед юнацтво все кляла? [Грохольська:] Бо всі тепер юнаки марнодуми (Стар., Вибр., 1959, 512);

В його словах Стадницький вчуває не тільки жало насмішки, але і якусь зверхність. "Зверхність ідеалів бідніших, — недоброзичливо визначає в думці.. — Марнодум" (Стельмах, І, 1962, 37).

Значення в інших словниках

1. марнодум — марноду́м іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. марнодум — -а, ч., розм. Людина, яка любить удаватися в зайві, непотрібні міркування, роздуми.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. марнодум — МАРНОДУ́М, а, ч., розм. Людина, яка любить удаватися в зайві, непотрібні міркування, роздуми. [Ядвіга:] Бусю! Ти ж наперед юнацтво все кляла? [Грохольська:] Бо всі тепер юнаки марнодуми (М.  Словник української мови у 20 томах