мезонін
МЕЗОНІ́Н, а, ч. Верхній напівповерх або надбудова над серединою невеликого житлового будинку.
Дерев’яний будинок із скляною верандою і мезоніном привітно визирав з-поміж кущів бузку (Загреб., Європа 45, 1959, 80).
Словник української мови (СУМ-11)