мислячий

МИ́СЛЯЧИЙ, а. е,

1. Дієпр. акт. теп. ч. до ми́слити 1.

2. у знач. прикм. Який глибоко й самостійно мислить.

Драму ["Фауст"] можна назвати найліпшим представником думок, поглядів і змагань мислячого покоління епохи революційної в Німеччині (Фр., XVI, 1955, 46);

Нам треба творити мистецтво, що несло б у собі високу, передову мисль, показати людей душевно багатих, мислячих (Довж., III, 1960, 8);

В. І. Ленін говорив про Добролюбова, що це письменник, який дорогий всій освіченій і мислячій Росії (Іст. УРСР, І, 1953, 468).

Значення в інших словниках

1. мислячий — ми́слячий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. мислячий — Що мислить, здатний мислити, головатий, тямущий, глибокодумний, о. з головою, ур. мислитель, фр. мислення <н. нестандартного мислення>, з мисленням <н. з логічним мисленням>.  Словник синонімів Караванського
3. мислячий — [мис'л'ачией] м. (на) -чому /-ч'ім, мн. -ч'і  Орфоепічний словник української мови
4. мислячий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до мислити 1). 2》 у знач. прикм. Який глибоко й самостійно мислить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. мислячий — Думливий, удумливий, думний, думаючий, розважливий, розважний, міркувальний  Словник чужослів Павло Штепа
6. мислячий — МИ́СЛЯЧИЙ, а, е. Який глибоко й самостійно мислить. Драму [“Фауст”] можна назвати найліпшим представником думок, поглядів і змагань мислячого покоління епохи революційної в Німеччині (І.  Словник української мови у 20 томах
7. мислячий — РОЗУ́МНИЙ (який має неабиякий розум), НЕДУРНИ́Й, ХИТРОМУДРИЙ, ТОЛКО́ВИЙ розм., ГОЛОВА́ТИЙ розм., ГОЛОВА́СТИЙ розм., МІЗКУВА́ТИЙ розм., МІЗКОВИ́ТИЙ розм., КЕБЕТЛИВИЙ розм., КЕБЕ́ТНИЙ розм., МИСЛИ́ВИЙ заст. рідко, ТОЛКОВИ́ТИЙ заст.  Словник синонімів української мови