мислячий

РОЗУ́МНИЙ (який має неабиякий розум), НЕДУРНИ́Й, ХИТРОМУДРИЙ, ТОЛКО́ВИЙ розм., ГОЛОВА́ТИЙ розм., ГОЛОВА́СТИЙ розм., МІЗКУВА́ТИЙ розм., МІЗКОВИ́ТИЙ розм., КЕБЕТЛИВИЙ розм., КЕБЕ́ТНИЙ розм., МИСЛИ́ВИЙ заст. рідко, ТОЛКОВИ́ТИЙ заст.; МУ́ДРИЙ (який має глибокий розум і великий життєвий досвід); МИ́СЛЯЧИЙ (який глибоко й самостійно мислить); ПРЕМУ́ДРИЙ уроч., заст. Порадившись з губернським інспектором землеробства Марфіним, людиною розумною й благородною, він звернувся до міністерства про допомогу (О. Довженко); Мабуть, недурний видумав, що всяка жаба своє болото хвалить (Я. Стецюк); — Давид — начальник цеху? Звісно... він хлопець толковий, з вогником (О. Копиленко); — Гізель, батьку, тепер у нас такий головатий чоловік, як колись був Могила (П. Куліш); Тепер вона (Ольга Миколаївна) зовсім одвернулася від батька, а йому, мабуть, потрібна її допомога, вона ж, казали, "головаста жінка" (П. Автомонов); Хлопець удався мізкуватий, поштивий і нівроку йому, — не бридкий (Ю. Яновський); Діяв там (у Москві) однедавна й молодий учень польського музикотворця Мільчевського — кебетливий киянин Микола Дилецький (О. Ільченко); Пилипиха усю правду нашу знала, а ради не знаходила, хоч яка була мислива собі (Марко Вовчок); Веселий, ручий молодик, Письменний; сміливий, балакливий, Обличчям повний та змазливий, І толковитий, як старий (М. Макаровський); — Це — твір художника мислячого, спостережливого, справді закоханого у природу (М. Слабошпицький); (Гаврило:) Та ти (Надежда) вже у нас відома книжниця. Мудра та премудра (М. Кропивницький). — Пор. кмітли́вий.

Значення в інших словниках

1. мислячий — ми́слячий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. мислячий — Що мислить, здатний мислити, головатий, тямущий, глибокодумний, о. з головою, ур. мислитель, фр. мислення <н. нестандартного мислення>, з мисленням <н. з логічним мисленням>.  Словник синонімів Караванського
3. мислячий — [мис'л'ачией] м. (на) -чому /-ч'ім, мн. -ч'і  Орфоепічний словник української мови
4. мислячий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до мислити 1). 2》 у знач. прикм. Який глибоко й самостійно мислить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. мислячий — Думливий, удумливий, думний, думаючий, розважливий, розважний, міркувальний  Словник чужослів Павло Штепа
6. мислячий — МИ́СЛЯЧИЙ, а, е. Який глибоко й самостійно мислить. Драму [“Фауст”] можна назвати найліпшим представником думок, поглядів і змагань мислячого покоління епохи революційної в Німеччині (І.  Словник української мови у 20 томах
7. мислячий — МИ́СЛЯЧИЙ, а. е, 1. Дієпр. акт. теп. ч. до ми́слити 1. 2. у знач. прикм. Який глибоко й самостійно мислить. Драму ["Фауст"] можна назвати найліпшим представником думок, поглядів і змагань мислячого покоління епохи революційної в Німеччині (Фр.  Словник української мови в 11 томах