мислячий

МИ́СЛЯЧИЙ, а, е.

Який глибоко й самостійно мислить.

Драму [“Фауст”] можна назвати найліпшим представником думок, поглядів і змагань мислячого покоління епохи революційної в Німеччині (І. Франко);

Тільки розумні, освічені, мислячі матері, сестри, жінки можуть виростити й виховати розумне, освічене й мисляче покоління (П. Колесник).

Значення в інших словниках

1. мислячий — ми́слячий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. мислячий — Що мислить, здатний мислити, головатий, тямущий, глибокодумний, о. з головою, ур. мислитель, фр. мислення <н. нестандартного мислення>, з мисленням <н. з логічним мисленням>.  Словник синонімів Караванського
3. мислячий — [мис'л'ачией] м. (на) -чому /-ч'ім, мн. -ч'і  Орфоепічний словник української мови
4. мислячий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до мислити 1). 2》 у знач. прикм. Який глибоко й самостійно мислить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. мислячий — Думливий, удумливий, думний, думаючий, розважливий, розважний, міркувальний  Словник чужослів Павло Штепа
6. мислячий — РОЗУ́МНИЙ (який має неабиякий розум), НЕДУРНИ́Й, ХИТРОМУДРИЙ, ТОЛКО́ВИЙ розм., ГОЛОВА́ТИЙ розм., ГОЛОВА́СТИЙ розм., МІЗКУВА́ТИЙ розм., МІЗКОВИ́ТИЙ розм., КЕБЕТЛИВИЙ розм., КЕБЕ́ТНИЙ розм., МИСЛИ́ВИЙ заст. рідко, ТОЛКОВИ́ТИЙ заст.  Словник синонімів української мови
7. мислячий — МИ́СЛЯЧИЙ, а. е, 1. Дієпр. акт. теп. ч. до ми́слити 1. 2. у знач. прикм. Який глибоко й самостійно мислить. Драму ["Фауст"] можна назвати найліпшим представником думок, поглядів і змагань мислячого покоління епохи революційної в Німеччині (Фр.  Словник української мови в 11 томах