Словник синонімів української мови

мисник

ША́ФА (рід меблів), ША́ХВА розм.; ГАРДЕРО́Б (для одягу); ШИФОНЬЄ́Р (для білизни, одягу); ШИФОНЬЄ́РКА (невелика, для білизни, предметів туалету, книжок тощо); МИ́СНИК, ПОСТАВЕ́ЦЬ (з полицями для посуду і продуктів — перев. у сільській хаті). — Мені приємно подарувати вам цю різьблену шафу моєї роботи (О. Довженко); (Горпина:) Чи є в твоїх хазяїв горілка? (Химка:) А хіба ж я лазила по хазяйських шахвах? (І. Нечуй-Левицький); Вона підійшла до гардероба, почала приміряти найкоштовніше вбрання (А. Шиян); Біля ліжка полискував високим дзеркалом горіховий шифоньєр (В. Кучер); На шифоньєрці стародавні настільні дзиґарі (І. Кочерга); Мачуха.. взяла чарчину на миснику й заховала в макітерку (Вас. Шевчук); Онися вже повертала очі на мальований поставець коло порога (І. Нечуй-Левицький).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. мисник — ми́сник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. мисник — -а, ч. Полиця для посуду, іноді для продуктів у сільській хаті. || Шафа з полицями для посуду і продуктів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мисник — МИ́СНИК, а, ч. Полиця для посуду, іноді для продуктів у сільській хаті. – Що се він усе закида, що якби йому повік з нами жити, га? – Не знаю, таточку, – сказала Галочка, ставивши на мисник то миски, то тарілки (Г.  Словник української мови у 20 томах
  4. мисник — кла́сти / покла́сти зу́би на поли́цю (на ми́сник). Голодувати. Там (у степу), коли зародить, то возами ту пшеницю возять, але вже коли й недорід ущелепкається (трапиться)... отоді вже, чоловіче добрий, клади зуби на полицю (Ю.  Фразеологічний словник української мови
  5. мисник — Ми́сник, -ка; -ники, -ків (від ми́ска)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. мисник — МИ́СНИК, а, ч. Полиця для посуду, іноді для продуктів у сільській хаті. — Що се він усе закида, що якби йому повік з нами жити, га? — Не знаю, таточку, — сказала Галочка, ставивши на мисник то миски, то тарілки (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
  7. мисник — Ми́сник, -ка м. Полки для посуды, посудный шкафъ, буфетъ. Чуб. VII. 386. Після вечері вона кинулась до посуди, перемила й перетерла і розставила на миснику. Левиц. І.  Словник української мови Грінченка