мишеня
МИШЕНЯ́, я́ти, с. Маля миші.
З засіка зуздріло маленьке Мишеня, що Кошеня піймав кудлатий (Бор., Тв., 1957, 160);
Дурне мишеня вилізло із ступи, точить свого рухливого писка об дубову спицю (Руд., Остання шабля, 1959, 159);
*Образно. — Щиколотки позбиваєш! — сміється невеличкий хлопчик. — Мовчи, мишеня, а то розірву! — бликнувши очима, огризнувсь Довбня (Мирний, IV, 1955, 109);
*У порівн. Умер [батько] на панщині!.. А ми Розлізлися межи людьми, Мов мишенята (Шевч., II, 1963, 253);
— Я ж говорила — їй тільки гусей пасти, — незадоволено буркотіла Наталка. Та Оля мов не чула того. Вона мишеням шаруділа в пшениці, з силою виривала кущі бур’яну (Збан., Старший брат, 1952, 34).
Словник української мови (СУМ-11)