могутньо

МОГУ́ТНЬО. Присл. до могу́тній 4.

В "Бородіно" [М. Лєрмонтова] могутньо звучить патріотичний заклик стати стіною на захист Батьківщини (Іст. УРСР, І, 1953, 452);

Широко й могутньо котить весною хвилі Дніпро (Собко, Вогонь.., 1947, 99);

Цвіте липа могутньо й задушливо над розпеченим каменем вулиць (Ю. Янов., II, 1958, 193).

Значення в інших словниках

1. могутньо — могу́тньо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. могутньо — Присл. до могутній 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. могутньо — МОГУ́ТНЬО. Присл. до могу́тній 4. Могутньо пролунав перший салют на західному кордоні Вітчизни (П. Автомонов); Широко й могутньо котить весною хвилі Дніпро (В. Собко); Цвіте липа могутньо й задушливо над розпеченим каменем вулиць (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах
4. могутньо — Могу́тньо, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)