модник
МО́ДНИК, а, ч., розм. Той, хто стежить за модою (у 1 знач.), намагається в усьому додержуватися її; франт.
Командир полку.. органічно не терпів "модників". (Гончар, І, 1954, 67);
// Той, хто першим вводить щось у моду.
Історія донесла до нас імена багатьох модників: принц Уельський, імператор Франц-Йосиф — автор манжет на брюках, генерал Галіфе — винахідник однойменних штанів… (Наука.., З, 1967, 52);
// Той, хто користується певний час загальним визнанням.
— Я не збираюсь брати під захист літературних модників — це метелики-одноденки (Літ. Укр., 20.ХІІ 1968, 2).
Словник української мови (СУМ-11)