молодчага
МОЛОДЧА́ГА, и, ч. і ж., фам. Те саме, що молоде́ць 2, 3.
А гребці були молодчаги як один. Аж вилискувала темна засмагла шкіра, і м’язи так і грали на дужих руках (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 211);
Закінчила Маринка гімназію з срібною медаллю.. Молодчага! (Смолич, Мир.., 1958, 60);
Задріботів [Льоня] таку чечітку, що в присутніх аж дух захопило. — Ну й Льоня!.. Ну й молодчага!.. — чулися схвальні, підбадьорюючі вигуки (Ткач. Плем’я… 1961. 174).
Словник української мови (СУМ-11)