молотник
МОЛО́ТНИК, а, ч. Той, хто молотить.
Довгими рядками стояли молотники на току (Н.-Лев., II, 1956, 184);
Як котрий [стіжок] треба було змолотити, то кликав [дід] молотників (Стеф., І, 1949, 113);
Ціпи на току враз затихли. Здивовані молотники — жінка і дочка, спершись на ціпильна, дивились, як до них ішов Оксень (Цюпа, Назустріч.., 1958, 106).
◊ Моло́тник із ми́ски — той, хто їсть із великим апетитом, жадобою.
Словник української мови (СУМ-11)