молотник
МОЛО́ТНИК, а, ч.
Той, хто молотить.
Довгими рядками стояли молотники на току (І. Нечуй-Левицький);
Як котрий [стіжок] треба було змолотити, то кликав [дід] молотників (В. Стефаник);
Ціпи на току враз затихли. Здивовані молотники – жінка і дочка, спершись на ціпильна, дивились, як до них ішов Оксень (І. Цюпа).
◇ (1) Моло́тник із ми́ски, ірон. – той, хто їсть з великим апетитом, жадібно, і з кого мало користі в роботі.
Не працівник, а молотник із миски (з усн. мови).
Словник української мови (СУМ-20)