монастирський

МОНАСТИ́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до монасти́р; належний йому.

Перед товстим монастирським муром крутий берег увесь поріс бур’яном (Довж., І, 1958, 243);

Монастирська земля;

// Власт. монастиреві.

Нове життє [життя] розвернулося тепер перед ним, з подобою монастирської строгості (Фр., II, 1950, 142);

Монастирське життя.

Значення в інших словниках

1. монастирський — монасти́рський прикметник  Орфографічний словник української мови
2. монастирський — -а, -е. Прикм. до монастир; належний йому. Монастирська земля. || Власт. монастиреві. Монастирське життя. Монастирський наказ — центральна державна установа в Росії в 1650-1725 рр.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. монастирський — МОНАСТИ́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до монасти́р; належний йому. Перед товстим монастирським муром крутий берег увесь поріс бур'яном (О. Довженко); Монастирська земля; // Власт. монастиреві. Нове життє [життя] розвернулося тепер перед ним, з подобою монастирської строгості (І. Франко); Монастирське життя.  Словник української мови у 20 томах