мрійливо
МРІ́ЙЛИ́ВО. Присл. до мрі́йли́вий.
[Аврелія (мрійливо):] Я довго, довго в тую ніч не спала… (Л. Укр., III, 1952, 280);
Марина мрійливо дивилася кудись за вікно (Собко, Звич. життя, 1957, 81);
У широкому коридорі, заповненому дітьми, настала мертва тиша. Тільки скрипка співала жалібно, мрійливо (Збан., Малин. дзвін, 1958, 142).
Словник української мови (СУМ-11)