мушкетер

МУШКЕТЕ́Р, а, ч., іст. Вояк, озброєний мушкетом.

Мушкетери перекололи турків (Добр., Очак. розмир, 1965, 166).

Значення в інших словниках

1. мушкетер — мушкете́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. мушкетер — -а, ч., іст. Вояк, озброєний мушкетом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мушкетер — Вояк, стрілець  Словник чужослів Павло Штепа
4. мушкетер — МУШКЕТЕ́Р, а, ч., іст. Вояк, озброєний мушкетом. Мушкетери перекололи турків (С. Добровольський).  Словник української мови у 20 томах
5. мушкетер — Мушкете́р, -ра; -те́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)