мушкетер мушкете́р -а, ч., іст. Вояк, озброєний мушкетом. Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках мушкетер — мушкете́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови мушкетер — Вояк, стрілець Словник чужослів Павло Штепа мушкетер — МУШКЕТЕ́Р, а, ч., іст. Вояк, озброєний мушкетом. Мушкетери перекололи турків (С. Добровольський). Словник української мови у 20 томах мушкетер — Мушкете́р, -ра; -те́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.) мушкетер — МУШКЕТЕ́Р, а, ч., іст. Вояк, озброєний мушкетом. Мушкетери перекололи турків (Добр., Очак. розмир, 1965, 166). Словник української мови в 11 томах